Звіт про МТБ Кемп в Рахові / 2015

Через місяць після самого кемпу, я починаю писати свій звіт про МТБ Кемп в Рахові, підготовку до веломарафону “Стежками Опришків”. На ньому я на всі 300% прокачав свій МТБ скілл, який в мене був дуже поганий! Я ж шосер ) Дубки для мене були непроїздними джунглями, де я убрався б на першій ж технічній ділянці! Ось як все почалось: ще на самому початку весни побачив пост у фейсбуці та захотів поїхати! Не можна втрачати такий чудовий шанс прокачатись! На початку червня я приїхав в Голосіївський ліс на покатушку, яку організовував наш інструктор Діма Васільєв, в якості підготовки до МТБ кемпу. Я побачив, що техніка в мене слабка, зато на горку швидко їду, за умови відсутності коріння звісно! 🙂 Вся надія була на кемп в Рахові!

Голосієвський ліс

Панорама з Голосіївського лісу.

Червень, липень та початок серпня тренуюсь на своєму шосері, в очікуванні кемпу. Нарешті, настав день мого виїзду – 13 серпня! В Рахів я приїхав на день раніше всіх, ознайомився з містом, зібрав велосипед, та трохи відпочив.

День 1

Приїзд групи. Я замовляю таксі, щоб перевезти речі “однокемпців” з вокзалу в готель “Європа”,  в якому ми всі будемо жити. Всі збирають свої велосипеди, відносять речі в автомобіль та виїждають на обід в готель. По плану ми повинні були піднятись на гору, з якої йде фінішний спуск веломарафону. Після того, як всі поїли та одягнулись, ми поїхали на підйом. На вершині ми відпрацювали техніку переїзду через канави, швидке гальмування по траві без блокування коліс, та навчились проїжджати короткі та круті спуски, після яких іде таке ж саме, але вгору! Нашими супер-інструкторами були: Діма Василь’єв, Андрій Навроцький, Анна Вергелес, Анна Марченко, а також з нами був Діма Петров! 🙂 Strava

11904094_10153137858001491_8202047621795278464_n

День 2

На другий день ми прикатали трасу Light. Перший підйом здавався таким, начебто він ніколи не закінчиться. Їдеш двадцять, тридцять хвилин, годину – і все вгору, ні секунди відпочинку! Поки всі піднялись, ми набрали води, яка на 50 метрів нижче від вершини. А 50 метрів – це не дистанція, а набір висоти. 🙂

11875433_136310810043231_1790387178_n  11821327_1618901845047385_1789590630_n

Далі рушили по хребту та на перший спуск! На ньому я та Андрій порізали свої безкамерки. 🙁 Вставили камери, і вирушили далі. Сільпошні батончики кінчились, а Нутренда в мене тоді ще не було, була сильна спека, часом до +37. Починається другий підйом. І тут я відчуваю, сил немає і хочеться їсти! Халепа… Заголодав. Виїжджаю на підйом в черепашому темпі з численними зупинками на відпочинок. Недалеко від вершини відвалився алюмінієвий фляготримач, лопнув шов зварки. Думаю, настав тепер час куплять Specialized Zee Cage II, який я так хотів купити раніше! Цей фляготримач зручний тим, що флягу треба виймати в сторону, а не вгору. Спеціально для компакнтих рам. Коли я нарешті приїхав на поляну, там де перетин лайта, то вже лишалось тільки трошки крутих підйомчиків і фінішний спуск! З останніх сил виїжджаю підйоми та відпочиваю на спуску! Висновок: Краще брати більше їжі з собою, ніж менше! Рекомендую Nutrend Voltage, вони дуже поживні та смачні! Раджу брати їх у великі поїздки з собою. На бананах в горах не проїздиш, на відміну від Києва. Також не варто забувати про їзотонік, на всі поїздки тривалістю більше пари годин – він обов’язковий, без нього почнуть “хапати” судорги, особливо якщо багато пітніти та пити, але, якщо мало пітниєш та майже не п’єш, можна і довше бути без нього. Strava

11371202_1039551089430747_614543820_n

Тепер про порізи та резину: свою я заклеїв, а Андрію довелось її міняти на запасну. Я поставив тимчасово камеру, щоб латка краще приклеїлась, та не роз’їлась герметиком. На другий день повинен був поставити безкамерки, але якось не було часу це зробити, отже пару днів на камері від’їздив, про що ще незабаром дуже пожалкую… Латка в мене добре протрималась, правда почала трохи вилазить, але навіть перші пару днів в Пилипці я відкатав на ній, поки Діма Петров не підвіз дуже класну резини Fast Trak Control! Ця резина суперова! Щеплення здається кращим ніж у Racing Ralph, та й виглядає вона гарно, одразу видно – Спеш! Ще плюс в  тому, що покришка ще трохи товща ніж ральф snakeskin, що для гір тільки плюс! Ніхто ж не хоче порізати резину об гостре карпатське каміння на гонці, а ризикувати заради 50 чи 100 грамм не варто!

День 3

Була погана погода для гір. Всі вирішили з’їздити в географічний центр Європи по дорозі та повідпочивати! 🙂

11906299_519306538228043_1603676716_n  11373861_1479144142407729_70113877_n

День 4

По плану ми мали їхати на Говерлу, але погода була грозова… А на наступний день був сонячний прогноз – Говерлу вирішили перенести на нього. Їхать кудись більшість полінувалися, але набралась група з чотирьох людей, включаючи мене, які поїхали в гори в дощ. Їхали до точки перетину траси Light по “асфальту”, там порозвідували різні маршрути. На вершині побачили журавля в тумані, який взлетів та пролетів за 50 метрів від наших голів! Вражаюче видовище! Потім рушили вниз, половину по асфальту, лінь було їхать на торчки, а іншу половину по фінішному спуску. Strava

11327931_1686335974928388_653933682_n

Почало розвиднюватись, перестав дощ та засяяло літнє сонечко! Після обіду ми розділились на дві групи, одна група з Аннею поїхала відпрацьовувати фінальний даунхілл. А я, Діма В., Андрій та Саша поїхали на маршрут “Файна Стежка”. Таких важких підйомів я ще не бачив! Було складно… Думав, навіщо я взяв той рюкзак ще й з 2л гідратором… Андрій забрав його в мене, щоб мені було легше. Дякую! 🙂 Пару раз при зупинці та спробі відщолкування впав, через те, що не відстібались контакти, все забилось глиною. Почистили ножиком шипи та педалі. Стало краще працювати 🙂 Коли ми виїхали на сам сінглтрек, це було щось неймовірне! Вузенька стежинка, на якій чимало каміння та коріння – що може бути краще? Не даремно вона “файна”! Відео Діми Петрова:

Маршрут дуже цікавий, рекомендую його проїхати, якщо будете в Рахові! Зі спуска відкривається чудовий вид на найвисокогірніше місто України – Рахів! Strava

День 5

Погода – супер! 22 градуси тепла і безхмарно! Треба їхати на Чорногорський хребет, підкорювати Говерлу та Петрос! Ми поїхали через Богдан, але після “Файної Стежки” ноги почувались не дуже добре. Спочатку їхав в кінці групи, а потім і взагалі відстав. Була думка повернутися в готель, але я вирішив продовжувати вкручувать, повернутися зможу будь-коли. У Богдані, в місцевому магазинчику купив пляшечку Кока-Коли, мав надію, що кофеїн в ній дасть трохи сил! Так і сталось – подіяло! Стало легше їхати та з’явились сили 🙂

11875473_495313830631278_589126382_n

На в’їзді в Карпатський біосферний заповідник всі скинулись по 20 гривень на в’їзд. Перекусили там та поїхали підкорювати найвищу точку України! Підйом просто чудовий, градієнт не великий, спочатку 8 км з градієнтом 3,5%, а потім 6,5 км з градієнтом 7,5%. Покриття – твердий грунт – коріння, складних ділянок не має – дорога для УАЗіків. Відео Діми Петрова:

Почали в’їжджати в хмари, з висотою температура понизилась аж до десяти градусів! Треба утеплятись! На висоті понад 1500 метрів всі збирались в хатинці: зігрілись та попили чайок 🙂 Більшісь поїхали на спуск в Богдан, а я, Діма В. та Віктор піднялись по кам’янистій доріжці аж до самої крутої частини Говерли! Далі вже треба йти пішки.. До вершини залишався всього кілометр, якби була краща погода варто було б піднятись… Зібралась групка людей, зі мною включно, які захотіли їхати іншою дорогою вниз, через Петрос на Тростянець та Кваси!

11910443_1620538028205460_1260730180_n (1)  11296779_848276268600816_937970391_n

Спуск з Говерли чудовий! Дуже довгий та цікавий, з нього видно Свидовецький хребет та с. Тростянець – вид неймовірний! Карпати прекрасні! Спукс місцями кам’янистий, якщо їхати на швидкості, то виходять стрибки на пару метрів! Тут я і пожалкував, що не вийняв камеру на наступний день після проколу… Спочатку перший зміїний укус, а потім, через 500 метрів і другий. Перший раз поміняв камеру, а на другий раз самоклейкими латками заклеїв дві дирочки, та накачав ще більше тиску, десь під 3 атмосфери, бо третій раз вже не хотів ставати та латати. ) З Тростянця до Рахова я в режимі соло їхав 34км/год, а позаду мене десь за пів кілометра їхали всі інші групою, теж майже в такому ж темпі. Коли буду наступного разу в Рахові – обов’язково поїду цим же маршрутом, також рекомендую його всім іншим! Висновки: камери – зло! Безкамерка – forever! Якщо їхати в гори на камерах – треба брати мінімум 10 латок та пару камер, також запасна резина дуже в тему! )  Strava

День 6

Чи не пора відпочити вже? Скільки ж можна їздити кожен день? 🙂 Вирішено: у нас день відпочинку! Накінець поставив безкамерку, можна тепер не переживати про зміїні укуси та проколи! В цей день всі їдем до поляни, де перетин траси Light, там тренуємо трошки техніку, та їдем на фінішний спуск! Я на підйом їхав спокійно, на пульсі 140. На наступний день грандіозний план же! Половину траси хардкору, а потім звідти на Свидовецький хребет! Близниця, Жандарми, Драгобрат! Всі начебто “відпочили”, понаїдались та пішли спать! 🙂 Strava

11849412_710720349056448_2054999273_n

День 7

Я та ще 4 людини поїхали на Свидовець, а решта людей після першого підйому знову поїхали прикатувати фінішний спуск. Зробили з хардкорного дня навіть не лайт ) Траса харда набагато крутіша за лайт, прекрасні види, яких немає в лайта та цікавий рель’єф!

1922035_996393843754445_1437308648_n  11887180_477903312392507_1728018452_n

Ми з’їхали з харда та поїхали на Малу Близницю, десь два кілометри по вузенькій кам’янистій стежинці з крутим градієнтом довелось нести велосипед на спині. Набір був понад 300м пішки. В карбонових туфлях було важко – вбивство колін 🙁

11884705_10153150728116491_3009442104636020103_o  11864744_10153150729806491_6737343244685159216_o

Далі по хребту доїхали до Перемички, біля готелів в колибі перекусили картоплею, випили колу та поїхали поки світло в Ясиню. Спуск з Драгобрата дуже цікавий, головне слідкувати за машинами, щоб не влетіти в них. Я на швидкості за 40 чуть не влетів в одну.

11324496_1635064676707985_985700557_n  11809918_763024837157181_2136644670_n

Раптово з-за повороту з’явилась машина, довелось еффектно зійти з вела за допомогою заноса по камінню ))) По асфальту до Рахова їхав швиденько за 32км/год треба всі сили витратить, щоб запам’яталось! Strava

День 8

Для всіх учасників марафону – повний відпочинок, для відновлення перед змаганнями “Стежками Опришків”. Після пішого підйому на Близницю в мене болять коліна. ( Марафон не їду, бо можна тільки з 18 років… Вирішив з’їздить в центр Європи та до кордону з Румунією по асфальту. Сил було мало та ще й коліна болять, навіть при 15км/год.  Strava

11374061_1479082875720516_177221094_n

День 9 – марафон та останній день

Вранці приїхав на старт, випровадив лайт і хардкор та поїхав на середину фінішного спуску пофотографувати та познімати гонщиків. Більшість фото на телефоні вийшли поганими, але є і трохи непоганих!

11911076_1688732174695122_1571440870_n

Дякую всім за чудово проведений час, та запрошую всіх наступного року в МТБ кемпи від Веловуйок! Вступайте в групу на фейсбуці, щоб бути в курсі новин та планів на наступний рік: МТБ Кемп в Карпатах

3 Коментарів “Звіт про МТБ Кемп в Рахові / 2015

Напишіть відгук